Волиняни вшановують міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів. На меморіалі Вічної Слави відбулась панахида за загиблими. Колишні в’язні, чиновники та громадськість прийшли покласти квіти до пам’ятника та помолитися за мир. Інформує ТРК «Аверс».


Півторарічна Антоніна Мельничук у 44-му разом з батьками та старшою сестрою потрапила до фашистського табору. Там вона промовила свої перші слова, були вони німецькою. Кожен день перебування в неволі, був як останній.


Жінка розповіла: «Разом з батьками нас німці вивезли, коли в Варшаві було повстання. Вивезли у Маутхаузен… На час перебування в таборі я була  наймолодшою, і перші мої слова були на німецькій мові: «Ессен». Я брала алюмінієву мисочку і ложку та йшла поперед колони, коли був сніданок, обід, і кричала «ессен, ессен», щоб усі йшли їсти».

Малолітній в’язень Олександр Ніколаєв у 2-річному віці став свідком масового розстрілу мирного населення німецькими солдатами. Тоді загинула його мама та тіка. Із 73-х розстріляних - йому єдиному вдалось вижити. Розповів, що від куль своїм тілом захистила - матір.

Олександр Ніколаєв: «Була викопана велика яма. Попадали в ту яму, а мати з тіткою впали на мене, і лишилися лежати біля ями, коли есесовці, в основном с гестапо, жандармерія нас розстрілювали… Почали рознімати. Мати з тіткою обнялися, а я поміжд ними був. Я закричав: «мама, мама»… Хотіли кинути живим в яму, та один із поліцаїв був пов’язаний з партизанським загіном. Ввн сказав: «Хлопці ви що? Навіщо нам живого в ту яму кидати, коли можна заробити сала самогонки… До десяти років мені снилося як з мене шкіру німці знімали, я кричав увісні, мене катували на очах у матері, щоб вона розповіла про партизан».

Духовенство відслужило панахиду. До пам’ятника Жертвам нацизму поклали квіти.

Олеся Мартинюк, Костянтин Кіц

Інформація про нас


Інформація про емітент